Науковці розповіли про результати досліджень в Сколівських Бескидах

29 липня відбулася зустріч робочої групи проєкту GCP/021/UKR/EC «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні» (Development of proposals for reforming the forest management planning system in Ukraine),  під час якої її учасники поділилися здобутками за той короткий проміжок часу, відколи стартував проєкт.
Нагадаємо, що проєкт «Розробка пропозицій щодо реформування системи планування лісового господарства в Україні» імплементується FAO в рамках фінансованого Європейським Союзом проєкту «Інклюзивне, конкурентоспроможне та стале функціонування і розвиток ланцюгів доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарстві» і його основною метою є апробація ділянкового методу лісовпорядкування в Українських Карпатах та розроблення польової методики з його впровадження у систему лісовпорядкування України.

Коротка характеристика ділянки дослідження

Першим на зустрічі взяв слово Віктор Куриляк, доцент кафедри лісової таксації та лісовпорядкування НЛТУ України, який коротко проаналізував поточний стан виконання проєкту.
Він розповів, що для реалізації цілей проєкту спочатку вибрали три перспективні ділянки: одну – поблизу Сколе, другу – біля Східниці і третю – в Майданівському лісництві. Після аналізу цих ділянок і їх натурного обстеження науковці вирішили зупинилися на ділянці, яка межує безпосередньо зі Сколе оскільки ця ділянка найбільше відповідає меті проекту, зокрема містить різні категорії лісів за функціональним призначенням і де представлені основні деревні види, властиві для Карпатського регіону.
«Перед початком робіт ми провели консультацію з керівництвом НПП «Сколівські Бескиди», де розглянули картографічні матеріали, які надав Володимир Савчин, головний технолог Львівської державної лісовпорядної експедиції, і провели попереднє планування. Після цього вирушили безпосередньо на відібрану ділянку і зробили натурне її відмежування», – зазначив Віктор Куриляк.
Ділянка в Сколівських Бескидах містить зону регульованої рекреації (за вимогою проєкту, однією із основних характеристик території мала бути природоохоронна функція) та господарську зону.
«Для того, щоб мати уявлення про структуру лісового фонду, ми зробили аналіз ділянки, зокрема, з розподілом за окремими категоріями, такими як типи лісу, типи лісорослинних умов, переважаючі деревні види, вікова структура деревостанів, висотна зональність, експозиція схилів, – продовжував Віктор Михайлович. – На нашій території переважають вологі сугруди і груди. За типами лісу більшість насаджень – це різні типи лісу із домінуванням бука лісового та ялиці білої. Частково є навіть насадження із домінуванням ялини. Якщо брати за деревними видами, то тут найбільше насадження із домінуванням бука лісового».

«Насправді на певній частині території цих деревостанів ялиця та ялина випали зі складу; з останнього лісовпорядкування відбулися певні зміни у структурі лісового фонду – деякі деревостани всохли і їх забрали. Деякі є частково пошкодженими, так що перед нами зараз стоїть основне завдання: під час лісоінвентаризаційних робіт встановити фактичний склад лісових насаджень», – пояснив Віктор Куриляк.
Загальна площа експериментальної ділянки – 2025,7 га. Насадження штучного походження тут становлять приблизно 25% (594,7 га), решта насаджень – 1378,8 га – це насадження природного походження, переважно букові.
Вікова структура насаджень, за словами Віктора Куриляка, є нерівномірною, оскільки домінують середньовікові насадження (944,8 га) та пристигаючі (473,8 га). Молодняків – мало, а перестійних насаджень практично немає (тільки 3,1 га букових насаджень).
Переважна частина – це ділянки на висоті 501-600, 601-700 та 701-800 м над рівнем моря. Якщо характеризувати відносну повноту насаджень, то більшість насаджень відносяться до середньо- та низькоповнотних.

Невеликий екскурс в ґрунтознавство

Про проміжні результати дослідження типів ґрунтів у межах території досліджень (а слід зазначити, що польові дослідження ґрунтів вже завершено, що є рекордно швидко), доповідав Андрій Кирильчук, доктор географічних наук, професор ЛНУ ім. Івана Франка разом із співдоповідачами доктором географічних наук, професором ЛНУ ім. Івана Франка Ігорем Папішем, доктором географічних наук, професором та завідувачем кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів ЛНУ ім. Івана Франка Зіновієм Паньківом та кандидатом географічних наук, доцентом ЛНУ ім. Івана Франка Олексієм Телегузом.
Отож, 30 червня цього року дослідницька група вчених-ґрунтознавців розпочала ґрунтово-географічні та ґрунтово-типологічні дослідження експериментальної ділянки.
Технічне завдання, яке стояло перед науковцями, було наступне: виконати комплекс польових, лабораторно-аналітичних та картографічних робіт з дослідження модальних типів ґрунтів експериментальної ділянки у межах території НПП «Сколівські Бескиди» та скласти карту ґрунтів цієї ділянки у масштабі 1:25000.
За допомогою сервісу Locus Map та рекогносцирувальних досліджень вчені провели експеримент на трьох трансектах. В межах ключових ділянок були закладені постійні або опорні розрізи. Під час проведення польових досліджень було закладено 27 ґрунтових опорних розрізів , в яких досліджено морфологічні властивості ґрунтів, відібрані зразки ґрунту та зразки лісової підстилки для подальших лабораторно-аналітичних досліджень.
Під час своєї доповіді Андрій Кирильчук розказав про основні етапи польових, лабораторно-аналітичних і камеральних робіт, які були проведені до цього часу.

кислотності, гумусового стану (у т.ч. вміст і запаси гумусу, профільний розподіл гумусу), склад увібраних катіонів (кальцій, магній, гідроген, алюміній). Власне, за словами науковця, з алюмінієм і гідрогеном пов’язане дуже кисле середовище досліджуваних ґрунтів і лісорослинні умови дуже залежать від коливання вмісту і профільного розподілу цих вбирних катіонів.
Додаткові дослідження провели також щодо різних типів лісових підстилок. Вивчалися потужність лісової підстилки, розподіл її на окремі горизонти, включаючи зону метаморфізації, мінералізації тощо. Вивчали також зольність лісових підстилок, вміст органічної речовини та вміст органічного вуглецю карбону.
Що цікаво, у процесі вивчення ґрунтів дослідної ділянки ґрунтознавці застосували також класифікацію професора Чорнобая, оскільки його класифікація безпосередньо стосувалася ґрунтів Карпатського регіону.
«Тобто до традиційної характеристики ми ще додали локальну характеристику, яка була представлена відомим вченим», – пояснив Андрій Кирильчук.
Аналітичні дослідження ґрунтів виконали в науково-навчальній лабораторії аналізу ґрунтів і природних вод ЛНУ ім. Івана Франка, а також залучали до цього лабораторію агрохімії та аналітичних досліджень Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України.
«Для того, щоб наші дослідження максимально адаптувати до європейських практик, ми проводили певний дубляж наших досліджень за стандартами України через світову реферативну базу, яка перший раз в 2022 році наприкінці свого видання видала детальний аналіз і детальну методику щодо дослідження і опису ґрунтів при польових ґрунтово-географічних та інших дослідженнях, а також користувалися інструкцією дослідження лісу, де є теж детально розписаний розділ щодо дослідження ґрунтів лісу з наведеними параметрами, класифікаціями, діагностичними ознаками тощо. Все це буде представлено у нашому звіті як доповнення до стандартної національної системи оцінки ґрунтів, запропонованої інститутом Соколовського», – пояснив Андрій Кирильчук.
Лабораторно-аналітичні дослідження теж проводили згідно національних стандартів.
Більш детально про результати ґрунтових досліджень розповіли співдоповідачі Андрія Кирильчука.
Так, Ігор Папіш зупинився на морфогенетичних та географічних особливостях поширення й особливостях певних морфогенетичних властивостей ґрунтів, які безпосередньо впливають на лісорослинні умови і в подальшому будуть використані для впорядкування досліджуваної території.
За словами науковця, щодо умов ґрунтоутворення ґрунти НПП «Солівські Бескиди» входять до складу Карпатської гірсько-буроземно-лісової області. Вони сформувалися під різними типами лісів – широколистими, хвойними і мішаними – на елювії-делювії карпатського флішу з домінуванням грубошарових щільних пісковиків стрийської та ямненської серій в умовах надлишкового зволоження і промивного типу водного режиму.

Гірське ґрунтоутворення на сильно скелетному елювії щільних порід, щебенистість якого виконує функцію міцної структури, забезпечує задовільний внутрішньо-ґрунтовий дренаж і домінування буроземного ґрунтотвірного процесу, пояснив професор Папіш.
За словами вченого, буроземи – це молоді ґрунти. Цьому є дві причини: домінування схилового ґрунтоутворення та наявність перманентної глибинної ерозії й вітровальної педотрубації, які стимулюють проникнення ґрунтотворного процесу вглиб ґрунтотворної породи.
Специфічною особливістю буроземів у межах лісового покриву Карпат є відсутність у ґрунтах морфологічних ознак підзолистого процесу.
«В лісових системах Карпат є така «природна аномалія», яка викликана особливим хімізмом функціонування цього буроземного процесу, своєрідний дуалізм в рідкій і твердій фазах ґрунту, – пояснив Ігор Папіш. – Ґрунтовий розчин, який циркулює в цьому пористому просторі буроземів, функціонує як складна органо-мінеральна кислотно-лужна система переважно у слабокислому чи близькому до нейтрального середовищах. Якщо би ми визначили, власне, кислотність ґрунтових розчинів безпосередньо під час мінералізації лісової підстилки, ми побачили б, що в ґрунтових розчинах не сильно- і середньокисла реакція середовища, а близька до нейтральної або слабокисле середовище. Натомість мінеральна плазма твердої фази ґрунту характеризується високим вмістом у вбирному комплексті кислотних катіонів алюмінію і гідрогену. І оці кислотні катіони викликають розвиток середньо- і сильнокислої реакції середовища».
Ґрунтовий тип буроземів за літологічними властивостями ґрунтотвірних порід і особливостями локального ґрунтоутворення на досліджуваній території такий:

• глеюваті – розвиваються в умовах тимчасового короткочасного перезволоження через погіршення природного дренажу територій.
• кислі – формуються на елювії та елювії-делювії кислих щільних осадових порід;
• дерново-буроземні – формуються під вторинними луками і світлими злаково-різнотравними вторинно-порослими лісами на місці вирубок широколистяних і хвойно-широколистяних лісів;

На дослідній ділянці зафіксовано похилі, спадисті, сильно спадисті, круті, дуже круті та стрімкі схили (науковці пов’язували в процесі досліджень наявність того чи іншого виду ґрунту з умовами рельєфу).
Вчений виділив такі особливості ґрунтового покриву НПП «Сколівські Бескиди»:

• ґрунтовий покрив абсолютно однотипний, майже однорідний – всюди абсолютно домінує тип буроземи гірсько-лісові кислі;
• зрідка зустрічаються одиничні контури глеюватих відмін буроземів, що зумовлено місцевими особливостями рельєфу або його поєднанням зі специфікою породи (рівнинність ділянки і високий ступінь оглеєння ґрунту);
• дуже сильна просторова мозаїчність ґрунтового покриву на видовому рівні й нижче (різновид);
• родове й видове різноманіття визначаються ступенем звітрення породи (потужністю доступної для дослідження ґрунтової товщі) і метаморфізацією мінеральної маси (оглеєння);
• надзвичайно високе видове різноманіття ґрунтів унеможливлює виділення на ґрунтовій карті абсолютно однорідних контурів («На ґрунтовій карті, незалежно від вибраного масштабу, всі ґрунтові контури є генералізовані за домінуючим ґрунтом, або відображають ґрунтові комбінації», – пояснив Ігор Папіш);
• кожен однорідний ареал ґрунту на карті потрібно сприймати як відносно однорідний, що представлений насправді мозаїкою ґрунтів, які є однотипними за ґенезою, але мають літологічні відмінності на рівні потужності профілю, гранулометричного складу чи ступеня скелетності.

Наступний співдоповідач – Зіновій Паньків – зосередився на гранулометричному складі ґрунтів. Він зазначив, що дослідження ґрунтів в Україні в основному стосувалося земель сільськогосподарського призначення, а вивченню ґрунтів під лісами приділялося мало уваги. А, за словами вченого, ґрунти лісів є надзвичайно специфічними, тому що вони є в непорушеному природньому стані.

гранулометричного складу», – пояснив Зіновій Паньків.
Він розповів, що для визначення гранулометричного складу вибрали тільки 9 опорних розрізів з метою охопити всі видові відміни, починаючи від слаборозвинутих і закінчуючи буроземними гірсько-лісовими кислими потужними.
«Практично по кожному видовому рівню ми провели аналітику в одному, в двох ґрунтових розрізах, що дало нам змогу встановити особливості гранулометричного складу, визначення якого проводилося за методом Печинського», – розповів науковець.
За його словами, гранулометричний склад підтвердив загальну теорію того, що буроземи характеризуються важким гранулометричним складом, зумовленим проходженням домінуючого буроземного ґрунтоутворюючого процесу – кисле гумусоутворення і гумусонакопичення та процес внутрішнього ґрунтового оглеєння.
«Результати вивчення гранулометричного складу нам дозволили вивчити особливості поважчання гранулометричного складу, збільшення частки мулистих фракцій у середній частині профілю досліджуваних ґрунтів», – розповів Зіновій Паньків.
Також вдалося встановити, що на гранулометричний склад ще впливають особливості рельєфу і склад лісового біоценозу. Так, на слаборозвинутих видових рівнях буроземів під хвойними деревостанами гранулометричний склад, як правило є важчим і в ньому починає збільшуватися частка пилуватих і мулуватих фракцій. Натомість під широколистяними деревостанами переважає піщаниста фракція.
«Досліджуючи ці ґрунти, ми чітко встановили цю закономірність, що із збільшенням потужності ґрунтового профілю у ґрунтах чітко диференціюється процес внутрішнього ґрунтового оглеєння і збільшення частки фракцій мулу (часами до 30-40%), що призводить до формування легко- та середньоглинистих ґрунтів та важкосуглинкових. І, відповідно, із збільшенням потужності профілю кардинально зменшується частка піску», – повідомив Зіновій Паньків.
Він також розповів, що гранулометричний склад також обумовлює цілу низку водно-фізичних властивостей: водопроникність, вологоємкість і водопідіймальну здатність.
«В умовах промивного водного режиму якраз наявність цього внутрішньо ґрунтового оглеєння дозволяє в певний період акумулювати цю ґрунтову воду: не давати можливості їй надзвичайно швидко стікати по схилах і тим самим забезпечувати вологою рослинні біоценози», – пояснив вчений.
Олексій Телегуз під час своєї доповіді коротко зупинився на зроблених розрізах і їхніх описах.

Підсумував роботу ґрунтознавців Андрій Кирильчук: «Ми встановили модальні типи ґрунтів в межах досліджуваної ділянки – це буроземи гірсько-лісові кислі, це дерново-буроземні ґрунти та ініціальні ґрунти. Це основні типи ґрунтів, які там поширені. Ми виділили ареали комбінацій і на підставі аналізу комплексу морфо-генетичних властивостей склали карту ґрунтів в масштабі 1:25000 з номенклатурою ґрунтів та умовними позначеннями».
Карта ґрунтового покриву дослідної ділянки є й в цифровому вигляді. Також складений номенклатурний список ґрунтів із умовними позначеннями.

Результати фітосоціологічних досліджень

Проміжні результати фітосоціологічних досліджень озвучила кандидат біологічних наук, провідний спеціаліст відділу природної трав’яної флори ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка Любов Борсукевич.
Вона разом із Іриною Лях, науковою співробітницею НПП «Сколівські Бескиди», за неповний місяць обійшла всю територію дослідної ділянки (а це, нагадуємо, 2 025,7 га) , щоб оцінити, яка рослинність росте на різних висотах і на різних типах рельєфів. Разом науковиці зробили 150 описів. Щоб оцінити обсяг проробленої роботи, варто нагадати, що, згідно діючої методики, в середньому мав би бути один опис на 50 га, тобто на 2025,7 га дослідної ділянки потрібно було зробити 40 описів, а їх зробили 150.
Як розповіла Любов Борсукевич, у своїй роботі дослідниці використовували методику класифікації рослинності за Браун-Бланке. Якщо дуже спрощено, то при цій методиці береться ділянка певної площі (для лісів – 400 м²) і на ній реєструвати всі рослини, які вдалося виявити.

Дослідниці виділили 4 асоціації букових лісів:

• Dentario grandulosae-Fagetum – центральна типова асоціація не лише для Сколівських Бескид, а й для неморальної зони Європи. Ця асоціація досить багата на види трав’яного ярусу.
• Carici pilosae-Fagetum, яка зазвичай відноситься до нейтральних асоціацій. Вона вже не така багата за видовим складом, як попередня.
• Luzolo luzuloidis-Fagetum, яка формується на найбідніших і найкисліших місцях. Переважно там трапляються види, які представлені мохами, дуже мало трав’янистих рослин. Дуже низьке покриття і дуже низький видовий склад.
• Lunario-Aceretum pseudoplatani – асоціація, яка формується на дуже кам’янистих ґрунтах та великих схилах.

«Всі ці асоціації представляють букові ліси, – прокоментувала результати Любов Миронівна. – Найсухіші Luzolo luzuloidis-Fagetum формуються на верхівках гір, де фактично немає опаду, оскільки він здувається вітрами, на оголених ґрунтах, де розвиваються лише переважно мохи. Трохи нижче, де кращі умови, формується нейтральна асоціація Carici pilosae-Fagetum (верхня частина схилів). Асоціації з кленом-явором, як виявилося, формуються не лише на дуже стрімких схилах, але й в западинах (улоговинах) рельєфу. Всі решта асоціацій формуються у більш рівних умовах. Там, де немає великих схилів, дуже кам’янистих ґрунтів, там, де процес ґрунтоутворення вже пройшов, там вже формується Dentario grandulosae-Fagetum – типова центральна асоціація букових лісів».
Що стосується ялицевих лісів, в Сколівських Бескидах на дослідній ділянці виявлено асоціацію Galio rotundifolii-Abitetum albae – це найбагатша асоціація з ялицевих лісів. Зазвичай в ній досить багато видів, які трапляються, власне, в згаданих вище букових асоціаціях. Територіально ці асоціації розміщені трохи нижче за багаті букові угрупування.
Виявлені також бідніші ялицеві асоціації Luzulo-Abietetum albae, які якраз і домінують серед ялицевих лісів НПП «Сколівські Бескиди» і є центральною асоціацією ялицевих лісів НПП.
І найбідніша та найменш поширена асоціація, яка не займає великих площ (трапляється тільки в Бутивлянському лісництві) – це асоціація Vaccinio myrtilli-Abietetum albae, яка росте зазвичай на досить крутих схилах.
Найболючіша тема – ялинові ліси. Як зазначила Любов Борсукевич, згідно отриманих карт вони б мали займати досить великі площі, але на сьогодні ці ділянки вже зовсім не ялинові і на них сформувалися інші типи лісу.
«Дуже часто на місці ялинових лісів є молодняки буку або ялиці. На висоті 700-800 м ялинові ліси ще залишилися. Зазвичай там багато повалених дерев ялини, під якими розвивається трав’яний ярус. В деяких місцях ялина ще збереглася (менше 50%). Було кілька ділянок ялинових лісів (буквально кілька гектарів), які сформувалися в напрямку природнього лісу, який би мав там бути», – прокоментувала результати досліджень Любов Борсукевич.
При перевірці вільхових ділянок (яких було на карті позначено більше 5) виявилося, що там або дуже низьке покриття вільхи, або її там взагалі немає. Фактично вільху виявили в єдиному локалітеті – приструмковому вільховому лісі, який був розміщений посеред яличника, розповіла науковиця.
Також дослідниці виявили похідні березові ліси. Проте, з точки зору Любові Миронівни, вони ростуть на колишніх галявинах, які почали заростати досить давно. А оскільки територія Сколівських Бескид – це не є природній ареал берези, то, зрозуміло, що ці березняки за 10-30 років перетворяться в буковий (скоріш за все) або ялицевий ліс.
Розповіла Любов Борсукевич і про ситуацію на ділянках вирубок і згарищ, яких налічується достатньо багато. Вони всі заросли ліщиною, молодою березою, а часом вкриті непрохідними як щітка молодими лісами з ялиці і бука (3-5 м заввишки).

Польові лісовпорядні роботи ще тривають

польові роботи ще тривають, хоча для проведення вищеописаних досліджень її працівники надали науковцям всю необхідну картографічну та консультативну базу.
Польові дослідження Львівська експедиція Укрдержліспроекту проводить на всій території дослідної ділянки, яка поділена на 16 кварталів та 587 виділів (середня площа виділу – 3,4 га). 3 інженери-таксатори вже віддешифрували зображення на всю територію, використовуючи космічні знімки, які були закуплені в межах проєкту. За червень-липень цього року було виконано польових робіт на площі близько 1200 га і обстеження санітарного стану на площі 102 га.
Польові лісовпорядні роботи ще тривають, зокрема натурну таксацію планувалося завершити до середини серпня. Будуть також визначені всі лісівничо-таксаційні показники, акцентуватиметься увага на виявлення фондів побічного лісового користування.
Як бачимо, в результаті проведених досліджень вже вдалося виявити декілька цікавих особливостей ґрунтів Сколівських Бескидів та лісового вкриття (як виявилося, інформація, зображена на картах, – застаріла, ялинових лісів практично не залишилося). На серпень в межах проєкту на досліджуваній ділянці заплановані підготовчі роботи для проведення лісової інвентаризації з використанням ГІС-технологій, комплексна лісова інвентаризація на лісових ділянках, лісовпорядне проєктування, оцінка та розрахунок ефективності лісовпорядних заходів тощо. Про їх результати робоча група проєкту обіцяє інформувати.

Оригінальна стаття на сайті Деревинника